Історія школи

Історія виникнення Єлизаветівської середньої школи має глибоке коріння. Відомо, що саме село  було засноване в 1772 році, а в 1786 році була  освячена  Свято-Покровська церква у Єлизаветівці. З побудовою церкви слобода Єлизаветівка  закріпила за собою статус села. Сільська церква  стала осередком духовної культури та першої освіти селянських дітей. Як за звичай, при церкві  відкривали  перший освітній заклад - церковно-приходську школу. Тут діти навчались читати, писати і вчили "Закон Божий".

В 1919 році  в Єлизаветівці була створена перша в Петриківському районі  комсомольська організація. Її організатором був Петро Миколайович Бажан. В перший рік існування комсомольської організації вона нараховувала в своїх рядах 25 членів.  Першими комсомольцями були: Литвин Я., Литвин Іван А. - перший секретар комсомольської організації, Товстоп'ят Оксана Григорівна - перша дівчина-комсомолка, Чепурко Филимон Антонович - активний учасник підпільної боротьби в роки Великої Вітчизняної війни.

Комсомольці села були активними борцями  за нове життя на селі. Вони допомагали радянським органам у  встановленні радянської влади:  проводили масову агітаційну роботу з селянами, пояснювали політику партії та уряду, допомагали у ліквідації бандитизму. Так у 1921 році в сутичці з бандитами в селі Сиколаївка загинув комсомолець Мовчан.

У 1920 році комсомольцями села Єлизаветівка було прийнято до лав комсомолу жителя Петриківки Гриву, який згодом став організатором комсомолу в Петриківці.

В 1927 році комсомольська організація села зросла до 127 чоловік, серед яких було 29 дівчат. В той час це була найбільша комсомольська організація на весь Петриківський район.

Вихованці комсомольської організації села були гідними будівниками соціалізму в країні, проявили стійкість і доблесть в грізний час Вітчизняної війни.

Піонерська організація в селі Єлизаветівка була створена в 1925 році. Першими організаторами її були комсомольці з міста Дніпропетровськ.  Початкових шкіл в селі на той час налічувалося три: Бажанова школа № 1(біля сільпо), школа №2 на стороні "Комінтерна" і школа №3 на стороні "Комунара". Крім цих шкіл існувала неповна середня школа в центрі села. В цих чотирьох школах села було 6 загонів юних піонерів. В початкових школах по одному загону, а в неповній середній - 3 загони. Першою піонеркою була Сушева   Марія Григорівна.  Пізніше кількість піонерів  значно зросла: до 200 членів. З числа кращих комсомольців села бюро комсомолу виділяло для роботи в загонах юних піонерів вожатих. На кожен загін по 2 комсомольці, а для неповної середньої школи - по 3. Призначені піонервожатими комсомольці проходили інструктажі при райкомі комсомолу, забезпечувалися необхідними матеріалами, конспектами, які використовували при проведенні роботи в піонерських загонах. Піонервожатими молодшого покоління у 1924-1925 роки були: Чепурко Зінаїда Якимівна, Лікар Денис Васильович, Халявка Антон Демидович, Бажан Петро Махтейович, Данченко Іван Васильович, Чехута Іван павлович, Литвин Іван Афанасійович, Товстоп'ят Оксана Григорівна, Прожуган Іларіон Іванович, Бажан Степан Петрович та інші.

Робота вчителів та комсомольців-піонервожатих не була марною: вони зуміли привити любов до Батьківщини, виховати піонерів наполегливими, сміливими, чесними, відважними.Одним із таких піонерів був Потапенко Василь Семенович. До школи Вася пішов з 6 років і вже в 1936 році, навчаючись у 2 класі, вступив в піонери. Він був активним піонером, добре вчився та старанно виконував піонерські доручення. Він був організатором листування учнів школи з піонерами інших шкіл, часто організовував ігри для малюків. 

Із спогадів колишньої вчительки Нежумирі Поліни Яківни:"Райком комсомолу напрвив мене працювати вожатою в нашу школу в 1926 році. Директором школи в той час був Жовтяк П.П. В той час в селах створювалися піонерські загони. До лав піонерів приймали дітей, які добре вчилися. Піонери займалися дальшим ростом піонерської організації, обговорювали успішність учнів. Проводилися класні збори, на яких обов'язково були присутні директор школи та завуч. Піонерські загони ділися на ланки. Кожна ланка складала свій план роботи. Піонери працювали старанно і з великою активність.Основним завданням їх було навчання. Навчатися тоді було важко, бо не вистачало книг. Але, не зважаючи на це, більшість учнів добре вчилися. Навчання піонери поєднували з працею. В той час вони допомагали збирати хліб на хлібопоставки, обмолочували, просушували хліб. Хорошими учнями, а також активними піонерами в той час були:Бажан Антоніна Петрівна, Непокрита лідія Павлівна, Мельник Антоніна Іванівна, Мельник Поліна іванівна, Онуфрієнко Лука Григорович, Горденко Андрій. Ці учні пізніше стали активними комсомольцями. Піонери нашої школи дружили з піонерами м.Дніпродзержинська. Часто піонервожаті організовували походи, екскурсії в місто до своїх друзів. Цікаво й урочисто відзначали традиційні свята(день народження В.І.Леніна, день Конституції, Шевченківські дні...)"

А ось що розповіла  колишня піонерка, зараз вчителька-пенсіонерка   Товстоп'ят Марія Матвіївна  про роботу піонерської організації в довоєнний період: "Піонерська організація в школі була авторитетним органом, дійовим і вимогливим. Змагання між загонами заключалось на початку навчального року. Всі загони боролись за краще місце в школі не тільки по успішності, але й по проведенню зборів загону, які проводилися майжде кожного місяця. В 30-х роках особливо були розгорнуті лікнепи. Але підручників не вистачало, а тому піонери збирали букварі, читанки, арифметики і передавали їх тим, хто вечорами ходив до хат-читалень за наукою. Збирали металолом, випускали стінні газети, приймали активну участь в озелененні села. Були організовані недільники, суботники по насадженню дерев. Піонери брали шефство над молодняком на фермах, збирали колоски на полях, виливали ховрахів. У 1937-1939 роках силами піонерів під керівництвом вчительки Білої Валентини Павлівни був розбитий і посаджений фруктовий сад біля школи. Довоєнний перід життя школи був характерний розквітом художньої самодіяльності та фізкультури. В школі був створений хор учнів та вчителів, яким керував Гніденко Іван Гордійович. Хор користувався популярністю в усьбому районі. Концерти давались в різних місцях: в школі, в клубі, на районних олімпіадах, на площі в центрі села в час так званого "виїзду". 

В селі було два колгоспи. Визначений день перевірки гот овності реманенту до весняної сівби називали днем "виїзду". Він відбувався в лютому-березні. На площу в центр села виїзджали представники обох колгоспів з плугами, боронами, кіньми.  В якому колгоспі  була краще відремонтована техніка - тому вручали перехідний прапор. Піонери випускали присвячену цій події стінгазету, давали концерт. Взагалі свята у школі проходили дуже цікаво і весело.

Піонери допомагали сільським комсомольцям писати лозунги прямо на будівлях, оформлялиарки портретами і прапорами, а після демонстрацій односельчани дивилися п'єси, слухали концерти, тивну участь в яких приймали піонери: Кремінь Галина Денисівна, Чехлата Клава Іванівна, Кабаченко Іван Михайлович."

Ообливою популярністю користувався танцювальний гурток, в якому приймали участь Решетняк (Товстоп'ят)  Марія Матвіївна, Прожуган Сара Данилвна (виконувала акробатичні танці), Чехлата-Трофименко Ніна Іванівна, Гершун Марія Федосіївна, Чехута Марія П., Чехута Марія К. та інші.

Дуже цікаво проводилися вечори. Так у 1937 році був проведений вечір, присвячений 100-річчю з дня смерті Пушкіна, організований вчителями Комендант В.М. та Нежумирею П.Я. Учні розповідали про життя і творчість О.С.Пушкіна, читали його вірші та поеми. Далі були проведені костюмований парад героїв творів письменника та конкурс на краще декламування віршів поета.

Необхідно звернути увагу на те, що в той час були  дуже поширені спортивні піраміди та фізкультурні вправи. Жоден вечір, жоден концерт, жодне свято не відбувалися без пірамід, у яких приймали участь хлопці й дівчата. Збори загонів, вечори, концерти, жвава  робота гуртків  придавали піонерам сил для навчання.

Однією з активних учасниць художньої самодіяльності та відмінницею в навчанні була піонерка, згодом вчитель іноземної мови нашої школи Решетняк (Товстопят) Марія Матвіївна, за що вона неодноразово одержувала премії і похвальні грамоти в школі та на районному огляді художньої самодіяльності.

Єлизаветівська неповна  середня школа стала переростати  в середню школу і в 1941 році був перший випуск 9 класу. 21 червня 1941 року на спортмайданчику перед школою був урочистий вечір, присвячений закінченню навчального року. Відбулася  святкова концертна програма. Кращим учням  було вручено пам'ятні подарунки. А 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Село було окуповане, школа закрита. Комсомольці та старші піонери приймали участь у будівництві протитанкових укріплень, у ритті окопів. Деякі з них пішли на фронт, декого вивезли до Німеччини.

Після визволення села  в жовтні 1943 року школа відновила свою роботу. Директором школи став Нежумиря Сергій Юхимович. В повоєнні роки відновили свою роботу піонерська та комсомольська організації. Було створено 9 піонерських загонів, кожен з яких мав свою назву, яку піонери вибирали  самі. Здебільшого загони називали на честь героїв Великої Вітчизняної війни: ім. Лізи Чайкіної, ім. Зої Космодем'янської, Олега Кошового, Лялі Убийвовкі т.д. Дружина була названа іменем Олександра Матросова.

В школі почала організовуватись бібліотека, яка спочатку налічувала всього два десятка книг, брошюр і декілька підручників. В 1948 році в приміщенні школи була організована  сільська бібліотека, всі книги якої трозміщувалися в одній книжковій шафі.

Піонерська і комсомольська організації спрямовували свою роботу на покращення успішності й поведінки в школі, проводились збори загонів, ранки. Збори загонів присвячувались різним подіям: до посівної, збору врожаю та ін. Крім того, піонери й комсомольці допомагали колгоспникам у прополці, пророванні культур на полях, виламуванні кукурудзи,  приймали активну участь в озелененні села і подвір'я школи. Була посаджена алея, яка відгороджувала територію школи від городів колгоспників.

Коли почалося демонстрування в селі кінофільмів,  школа часто організовувала культпоходи в кіно. Особливо пам'ятним днем для піонерів та комсомольців залишився день у 1948 році, коли відбувся перший перегляд фільму "Молода гвардія".

В 1953-1954 навчальному році в школі було 6 піонерських загонів та 4 в початкових класах. Комсомольська та піонерська організації 50-х років пов'язували навчально-виховну роботу з громадськокорисною, були ініціаторами багатьох хороших починань. Часто організовували суботники по збору металолому та озелененні села. Цікаво й змістовно організовувалось дозвілля та художня самодіяльність. Традицією було проводити "свято революційної пісні" до роковин Великого жовтня, куди запрошували старих більшовиків, учасників громадянської війни Данченка Федора Кузьмовича, Корнієнка Петра  Юхимовича та інших. Проводилися тематичні збори загонів на тваринницьких фермах, на току, часто виступали з концертами худождньої самодіяльності в клубі, організовувались виїзди з концертами в інші села.  

В 60-х роках Піонерська та комсомольська організації продовжували активну роботу серед дітей та молоді. В цей час учні школи продовжують традиції минулих років по збору металобрухту, допомозі колгоспам  "Правда" та "Комунар". Було посаджено 1200  фруктових та декоративних дерев на території села. Учні активно займалися збором макулатури, збиранням жолудів, допомагали колгоспам у збиранні врожаю, знищенні шкідників сільськогосподарських культур  Дуже поширеним став тимурівський рух, коли діти безкорисливо допомагали ветеранам та людям похилого віку. Кращі піонери школи були удостоєні права прийняти участь у районному зльоті піонерів в честь 40-річчя піонерської організації., який відбувся 19 травня 1962 року в Китайгородському лісі. Традиційними стали шкільні свята: День врожаю, День птахів, зустрічі з ветеранами війни та праці,тематичні вечори, ранки,  змагання на кращий загін, участь у районних оглядах художньої самодіяльності,  концертах та спартакіадах. За свою роботу учнів школи нагороджували туристичними путівками в різні куточки Батьківщини.